Творчість і гроші

Вілл Ґомперц. Думай як митець. Київ: ArtHuss, 2018 — 176 с.

Творчі здібності має кожна людина. Проте є особлива когорта — митці. Звідки вони черпають свої ідеї та що робить їх успішними?

Книга британського мистецтвознавця Вілла Ґомперца стала підсумком майже тридцятилітнього спілкування з людьми творчих професій. Захоплюючись обдарованими особистостями та зробивши спілкування з ними частиною своєї роботи, автор досліджував спосіб мислення митців, їхню здатність продукувати ідеї та створювати щось вартісне.

Вілл Ґомперц — британський журналіст, мистецтвознавець, артдиректор BBC. Багато писав на мистецьку тематику в Guardian і Times, а його книги про сучасне мистецтво стали бестселерами.

У цій статті звернемо увагу на вміння продавати та привласнення чужих ідей. Що приносить митцям гроші та як насправді вони знаходять «своє»?

Якщо ви ніколи не стикалися з мистецькою сферою й при слові «митець» насамперед згадуєте зубожілих художника й поета з опери Пуччіні, то книга Вілла Ґомперца здатна забезпечити розрив шаблону. Адже успіх залежить не лише від таланту, а й уміння заробляти на власній творчості. На думку Вілла Ґомперца, «гостре чуття в маркетингу та інтуїтивне розуміння бренду» є важливою умовою для творчого процвітання.

Про важливість світовідчуття підприємця говорив ще Леонардо да Вінчі. За його словами, успішні люди рідко просиджують у затишку в очікуванні, що щось трапиться. Вони діють.

Вілл Ґомперц наводить чимало прикладів, як митці зуміли вдало, так би мовити, монетизувати власну творчість. Можливо, історія Енді Воргола, автора дизайну банок Coca-Cola, нікого не здивує. А от про те, що ще Пітер Пауль Рубенс у XVI столітті продавав свої картини «по хатах», на багато років випередивши продавців із відомих мережевих компаній, навряд чи розповідають на історії мистецтва у художніх школах. Допоки підмайстри працювали у його майстерні, Рубенс подорожував по маєтках знаті, де успішно збував шедеври. 

Вінсент Ван Ґоґ та його брат Тео, який вкладав кошти у творчість художника, не отримали величезного комерційного успіху лише тому, зазначає Ґомперц, що обоє померли у молодому віці — до того, як їхнє партнерство принесло серйозні плоди.

«Заповзятливий митець тягнеться до грошей, як рисувальник графіті до стіни», — переконаний Ґомперц. Вінцем його оповідей про підприємливих митців стала історія про Тістера Ґейтса.

Слово «художник» завузьке для такої масштабної постаті, як Тістер Ґейтс, який починав із кераміки, а сьогодні створює скульптури, інсталяції, пише картини та працює над проєктами у сфері міського дизайну. Афроамериканець, мешканець Іст-Сайду, що в Чикаго, він досяг серйозної популярності та неабиякого успіху завдяки соціальним проєктам та продажам творів мистецтва.

Щоб продавати усілякий непотріб за сотні тисяч доларів, як це робить Тістер Ґейтс, треба мати неабиякий маркетинговий хист та відчуття ринку. У те, що, на перший погляд, виглядає як сумнівна оборудка, митець вкладає глибинні смисли. 

На думку Ґейтса, справжня влада митця — не в «монетизації миті», а в здатності змінити світ та протидіяти своїми творами руйнуванню і війнам.

Поламані дошки, старі бетонні стовпчики та пожежні рукави, які художник вставляв у розкішні рами, перед тим як збагрити колекціонерам, були взяті із занедбаних будинків на вулиці Дорчестер. Ґейтсу подобається концепція адаптивного повторного використання старих речей. Зароблені кошти він реінвестував у відновлення тих самих будинків.

Свої «Проєкти Дорчестер» митець розпочав у 2000-х роках, вирішивши трансформувати рідний район Іст-Сайд. Він відремонтував декілька будівель, зробивши з них місцеві осередки афроамериканської культури.

Відома фраза Пікассо не лише про плагіат, як може здатися на перший погляд. У своїй книзі Вілл Ґомперц вкотре нагадує про те, що стовідсотково оригінальних ідей не існує.

«Немає такого поняття — «абсолютно оригінальна ідея». Але є поняття «унікальні комбінації». По суті, творчість — це здатність поєднати старе з новим, причому поєднати вдало, цікаво й унікально.

Що ж мав на увазі Пікассо? Вчитися на чужих ідеях та копіювати видатних попередників — це нормально на етапі навчання та становлення. Кожен починає свій творчий шлях із копіювання — і музиканти, і художники, і письменники…

У ранніх картинах самого Пікассо дослідники знаходять риси творчості Гоя, Веласкеса, Ель Греко, Деґа, Тулуз-Лотрека, Ван Ґоґа та ін. Проте досить швидко художник подолав шлях копіїста, створивши серію картин «блакитного періоду», які, з одного боку, походять з робіт попередників, а з іншого — є напрочуд оригінальними. Згодом Пікассо зробив справжній прорив у мистецтві й кубізмі зокрема, розвинувши новаторські ідеї Поля Сезанна.

Отже, привласнення чужих ідей — це неодмінний початок всього, але ключовим є розвиток, здатність творчої особистості поглянути на старе по-новому, надавши йому іншого звучання, розвинувши у нову форму та згодом створивши нову ланку в ланцюгу попередників. 

У наступній статті закінчимо огляд книги Вілла Ґомперца «Думай як митець» та обговоримо, як подолати поразку на творчому шляху.

У статті використані фотографії з джерел: cdn.fw-daily.com, arthuss.com.ua.