Що робити з безрадісною картиною дитинства?

У контексті роботи з психологічними травмами звернемо увагу на безрадісну картину дитинства, яка може існувати всередині нас або клієнта. Як до цього ставитися і що робити? 

Важливо пам'ятати, що змінити справжнє дитинство неможливо: що було, те було. Однак коли відбувається якась ситуація, людина в той момент зазвичай усвідомлює лише 3-4% з усієї інформації.

3-4% — якщо дуже стресова ситуація. Цей відсоток може доходити до 10, проте інші 90% залишаються за кадром. Виходить, що будь-яку ситуацію, яку ви пам'ятаєте з дитинства, ви усвідомили лише на 3-4%: що тоді відбувалося, як реагували батьки чи ще хтось.

Уявіть собі ці 3-4% у вигляді великого кола й крихітного трикутничка на ньому, як у торті. Якщо коло — це 100%, ми можемо взяти навіть максимальні 10% і побачити, наскільки наше сприйняття або якісь спогади не відображають картини загалом. Тому що решта 90% залишилися поза нашим сприйняттям.

У випадку з безрадісною картиною дитинства у нас немає можливості змінити те, що тоді відбувалося. Однак у наших силах розширити своє сприйняття з 3-4 або 10% до 20-30%. Зробивши це, ми, швидше за все, знайдемо зовсім іншу інформацію про якісь складні ситуації з минулого.

Наприклад, батько не тільки накричав у якийсь момент, але потім і похвалив. Або мама дуже любила молодшу сестру, але й з клієнткою, яка була старшою, насправді проводила багато часу. У цих 90% ховаються інші о́брази наших батьків.

У минулій статті я розповіла, на що насамперед звернути увагу, починаючи працювати з обра́зою на батьків. Нагадаю, що психолог працює із внутрішнім образом батька чи матері, який сформувався у клієнта. Ця робота й передбачає розширення сприйняття клієнта. У 90% інформації, яка під час важкої ситуації залишилася поза сприйняттям людини, часто ховається позитивний бік батьків. Завдяки цьому психолог має можливість допомогти клієнту трансформувати їхні внутрішні о́брази.

Зауважте також: уже той факт, що клієнт звернувся до психолога, свідчить про те, що в нього є певний ступінь довіри до інших людей і думки про те, що хтось намагатиметься йому допомогти. 

Про що це свідчить? Про те, що всередині клієнта є образ хороших батьків, який він може проєктувати на психолога. Образно кажучи, в його голові існує якийсь «файл» про те, що хтось може йому допомогти та поставитися до нього з розумінням. Якби в нього зовсім не було нічого хорошого з батьками, цього «файлу» не існувало б.

Здатність людини взагалі комусь довіряти та ідея про те, що хтось може їй допомогти, вже свідчать про те, що з батьками в неї були й позитивні моменти. Це хороше можна розширювати та примножувати.

У наступній статті обговоримо техніки для подолання образи на близьких. Я дам вправу, яка допоможе в емоційній роботів з батьками.