Панічна атака: занурення у дитячу травму

У минулій статті ми розглядали кейс клієнтки, яка боялася їздити з чоловіком на автомобілі. Сьогодні продовжу цю історію: ми відстежимо зв’язок між панічною атакою та дитячою психотравмою.

Нагадаю, що в Ольги, 56 років, виникали панічні атаки під час їзди на автомобілі, коли за кермом був чоловік. Ми з’ясували, що клієнтка сприймала чоловіка як потенційну загрозу: вона боялася, що він не впорається з керуванням і це спричинить аварію.

Почавши працювати з емоціями та відчуттями, які виникали в тілі клієнтки (тиск у голові й грудях, тахікардія, задуха, відчай та почуття безвиході), ми спершу дійшли до історії десятирічної давнини, коли Ольгу намагалися звільнити з роботи. Проте тоді цей стан виник не вперше. 

У подальшій роботі ми виявили дитячу психотравму. Ольга пригадала випадок, коли без маминого дозволу пішла гуляти з друзями. Мама тоді дуже розсердилася.

Психологиня: Коли ще ви відчували такий стан в тілі? Можливо, в дитинстві?

Клієнтка: Так. Мені було років шість… Я плакала, забившись у куток. Мама кричала й трясла мене за плечі… Мені страшно, я плачу, кричу й задихаюся. І я в чомусь винна.

Психологиня: Пригадайте, в чому вас звинувачувала мама.

Клієнтка: Не можу згадати.

Психологиня: Опишіть, що ви бачите в тій ситуації. Кімнату, меблі, хто там ще є…

Клієнтка: Кімната, стіл, стілець, за який я забилася. Немає нікого, крім мами… Але я не бачу її обличчя, ніби в тумані. Мама кричить і звинувачує, ніби я кудись пішла без дозволу й ніхто не знав, де я… Мені страшно й соромно. Я винна.

Психологиня: Хто тоді міг би захистити маленьку Олю, допомогти їй? Доросла Ольга «в босоніжках на високих каблуках» змогла б?

Клієнтка: Так, я бачу, як вона з'являється у кімнаті. Така висока… Відштовхує маму, нахиляється й бере на руки маленьку Олю… Вона говорить мені, що захистить мене й нікому не дозволить ображати. Я притискаюся до неї, обіймаю за шию…

Доросла Ольга повертається до мами. Та виглядає постарілою, як в останні роки життя. Ольга говорить їй, що дитина не винна в тому, що вона незадоволена своїм життям.

«Дитина не просила народжувати її. І якщо вона не завжди слухняна, на те вона й маленька дитина. Як можна так її лякати й соромити? Це лише щоб тобі було спокійніше».

Психологиня: Що ви зараз відчуваєте в тілі?

Клієнтка: Мені легше, в грудях не тисне, ніби від чогось звільнилася… А ще — захищеність, я доросла захистила себе маленьку.

Під час тієї сесії Ольга дала собі відчуття звільнення й захисту. Панічна атака може бути результатом дитячої психотравми, яка не була пропрацьована в минулому. Усвідомлення переживань і повернення до минулих подій допомагає звільнитися від старих страхів і позбутися панічних атак.

Ольга все ще відчувала провину за те, що пішла гуляти без дозволу мами. Я запитала, де ця провина відчувається в тілі. Клієнтка сказала: «Важкість у спині, як тягар… Це камінь, сірий, нерівний, прив’язаний до мене ременями». Тут ми знову звернулися до дорослої Ольги.

Психологиня: Вам потрібна допомога, щоб звільнитися від каменя провини? 

Клієнтка: Так, я маленька, а камінь прикріплений позаду, я не зможу його зняти.

Психологиня: Доросла Ольга може допомогти?

Клієнтка: Так. Вона знімає його й хоче кудись кинути.

Психологиня: Ви не хочете віддати його мамі? Це ж вона вам його почепила.

Клієнтка: Так, я можу віддати камінь мамі.

Психологиня: Як зараз, ви відчуваєте провину? 

Клієнтка: Ні. Маленька дівчинка могла забути, що їй було заборонено кудись ходити без дозволу.

Психологиня: Що ви відчуваєте до мами? Ви ображаєтеся на неї?

Клієнтка: Ні, я бачу її, маленьку стару жінку, яка прожила нещасливе життя. Мені її шкода. Вона вже покійна… Я її пробачила: її ніхто не вчив бути хорошою мамою. Проте вона мене любила і дбала про мене. Все гаразд.

Цей кейс демонструє, як важливо розуміти витоки почуттів та емоцій і працювати з ними в безпечному терапевтичному просторі, щоб звільнитися від болю минулого.

Вплив психотравми на життя людини може бути різним. У випадку з Ольгою це заважало самореалізації та стало причиною серйозного психосоматичного порушення. Терапія психотравми допомогла зняти тягар провини, усвідомити власні почуття, прийняти минуле, а також знайти внутрішній спокій і відчуття захищеності. 

Через тиждень клієнтка повідомила, що, перебуваючи в машині з чоловіком, не відчуває тривоги, доки не згадає про неї. Ми продовжили терапію. У наступній статті я поділюся деякими інструментами психологічної допомоги та рекомендаціями щодо роботи з травмою.