Блог >Практика>Панічна атака: занурення у дитячу травму

Панічна атака: занурення у дитячу травму

«Мені 6 років… Я плачу, забившись у куток. Мама кричить і трясе мене за плечі… Мені страшно, я кричу й задихаюся. І я в чомусь винна».

date21 листопада 2024
date5 хв читання
Панічна атака: занурення у дитячу травму

У минулій статті ми розглядали кейс клієнтки, яка боялася їздити з чоловіком на автомобілі. Сьогодні продовжу цю історію: ми відстежимо зв’язок між панічною атакою та дитячою психотравмою.

Нагадаю, що в Ольги, 56 років, виникали панічні атаки під час їзди на автомобілі, коли за кермом був чоловік. Ми з’ясували, що клієнтка сприймала чоловіка як потенційну загрозу: вона боялася, що він не впорається з керуванням і це спричинить аварію.

Почавши працювати з емоціями та відчуттями, які виникали в тілі клієнтки (тиск у голові й грудях, тахікардія, задуха, відчай та почуття безвиході), ми спершу дійшли до історії десятирічної давнини, коли Ольгу намагалися звільнити з роботи. Проте тоді цей стан виник не вперше. 

«Мама кричала й трясла мене…»

У подальшій роботі ми виявили дитячу психотравму. Ольга пригадала випадок, коли без маминого дозволу пішла гуляти з друзями. Мама тоді дуже розсердилася.

Психологиня: Коли ще ви відчували такий стан в тілі? Можливо, в дитинстві?

Клієнтка: Так. Мені було років шість… Я плакала, забившись у куток. Мама кричала й трясла мене за плечі… Мені страшно, я плачу, кричу й задихаюся. І я в чомусь винна.

Панічна атака: занурення у дитячу травму

Психологиня: Пригадайте, в чому вас звинувачувала мама.

Клієнтка: Не можу згадати.

Психологиня: Опишіть, що ви бачите в тій ситуації. Кімнату, меблі, хто там ще є…

Клієнтка: Кімната, стіл, стілець, за який я забилася. Немає нікого, крім мами… Але я не бачу її обличчя, ніби в тумані. Мама кричить і звинувачує, ніби я кудись пішла без дозволу й ніхто не знав, де я… Мені страшно й соромно. Я винна.

Психологиня: Хто тоді міг би захистити маленьку Олю, допомогти їй? Доросла Ольга «в босоніжках на високих каблуках» змогла б?

Клієнтка: Так, я бачу, як вона з'являється у кімнаті. Така висока… Відштовхує маму, нахиляється й бере на руки маленьку Олю… Вона говорить мені, що захистить мене й нікому не дозволить ображати. Я притискаюся до неї, обіймаю за шию…

Доросла Ольга повертається до мами. Та виглядає постарілою, як в останні роки життя. Ольга говорить їй, що дитина не винна в тому, що вона незадоволена своїм життям.

«Дитина не просила народжувати її. І якщо вона не завжди слухняна, на те вона й маленька дитина. Як можна так її лякати й соромити? Це лише щоб тобі було спокійніше».

Психологиня: Що ви зараз відчуваєте в тілі?

Клієнтка: Мені легше, в грудях не тисне, ніби від чогось звільнилася… А ще — захищеність, я доросла захистила себе маленьку.

Під час тієї сесії Ольга дала собі відчуття звільнення й захисту. Панічна атака може бути результатом дитячої психотравми, яка не була пропрацьована в минулому. Усвідомлення переживань і повернення до минулих подій допомагає звільнитися від старих страхів і позбутися панічних атак.

Панічна атака: занурення у дитячу травму

Камінь провини

Ольга все ще відчувала провину за те, що пішла гуляти без дозволу мами. Я запитала, де ця провина відчувається в тілі. Клієнтка сказала: «Важкість у спині, як тягар… Це камінь, сірий, нерівний, прив’язаний до мене ременями». Тут ми знову звернулися до дорослої Ольги.

Психологиня: Вам потрібна допомога, щоб звільнитися від каменя провини? 

Клієнтка: Так, я маленька, а камінь прикріплений позаду, я не зможу його зняти.

Психологиня: Доросла Ольга може допомогти?

Клієнтка: Так. Вона знімає його й хоче кудись кинути.

Психологиня: Ви не хочете віддати його мамі? Це ж вона вам його почепила.

Клієнтка: Так, я можу віддати камінь мамі.

Психологиня: Як зараз, ви відчуваєте провину? 

Клієнтка: Ні. Маленька дівчинка могла забути, що їй було заборонено кудись ходити без дозволу.

Психологиня: Що ви відчуваєте до мами? Ви ображаєтеся на неї?

Клієнтка: Ні, я бачу її, маленьку стару жінку, яка прожила нещасливе життя. Мені її шкода. Вона вже покійна… Я її пробачила: її ніхто не вчив бути хорошою мамою. Проте вона мене любила і дбала про мене. Все гаразд.

Панічна атака: занурення у дитячу травму

Цей кейс демонструє, як важливо розуміти витоки почуттів та емоцій і працювати з ними в безпечному терапевтичному просторі, щоб звільнитися від болю минулого.

Вплив психотравми на життя людини може бути різним. У випадку з Ольгою це заважало самореалізації та стало причиною серйозного психосоматичного порушення. Терапія психотравми допомогла зняти тягар провини, усвідомити власні почуття, прийняти минуле, а також знайти внутрішній спокій і відчуття захищеності. 

Через тиждень клієнтка повідомила, що, перебуваючи в машині з чоловіком, не відчуває тривоги, доки не згадає про неї. Ми продовжили терапію. У наступній статті я поділюся деякими інструментами психологічної допомоги та рекомендаціями щодо роботи з травмою.

Використання або передрук статей чи будь-яких частин тексту з порталу EPS HUB без письмового дозволу ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ШКОЛА ПСИХОЛОГІЇ» заборонені.

Лідія Падалка

Лідія Падалка

аналітична психологиня, психосоматологиня

Написати редактору
shareСкопіювати посилання
shareshare

Вас може зацікавити

Останні статті, дослідження та новини