За останні роки збільшилася кількість звернень клієнтів із симптомами панічних атак, що вказує на загальне зростання тривожності. Основною причиною є нинішня ситуація в Україні. Війна, яка триває вже третій рік, серйозно підвищує рівень стресу.
Панічні атаки — це раптові епізоди інтенсивного страху, в основі яких лежить порушення роботи сигнальної системи «бий-біжи». Вони є хибними тривогами, коли тіло подає сигнал про небезпеку, навіть якщо реальної загрози немає.
Визначення типу страху
Щоб ефективно працювати з панічними атаками, важливо визначити їхню причину — це фобічний страх чи соціофобічний. Останній варто розглянути детальніше, розклавши на частини. Запитайте у клієнта:
- — Чого ви боїтеся?
- — Опишіть те, чого ви боїтеся, як подію, яка вже трапилася.
- — Отже, чого ж саме ви боїтеся? Які аспекти цієї події вас лякають найбільше?
У своїх статтях я часто наводжу приклади зі своєї практики. Приклади кейсів терапії панічних атак часто ілюструють взаємозв'язок між панічною атакою та травмами дитинства. Сьогодні поділюся якраз такою історією.
Кейс: «Боюся їздити з чоловіком в автомобілі»
Перша сесія. Клієнтка Ольга, 56 років, звернулася через страх їздити з чоловіком в автомобілі. Цей страх проявився після втрати роботи. Протягом багатьох років Ольга відчувала незадоволення через те, як чоловік водить автомобіль. Проте раніше це не викликало в неї панічних атак.
Ольга багато років працювала керівником, у її сімʼї відповідальність за прийняття рішень завжди лежала на ній. Загалом своїм шлюбом жінка не задоволена, проте прожила з чоловіком все життя й виховала доньку. Коли вона залишилася без роботи, сімейний дохід суттєво зменшився. Чоловік працює, однак його зарплатні не достатньо, щоб підтримувати звичний рівень життя.
Попрацювавши зі страхом, який викликав панічну атаку, ми виявили, що Ольга сприймала чоловіка як загрозу. Вона боялася, що він не впорається з керуванням і це може призвести до аварії. Покривати ж збитки потім доведеться останніми заощадженнями. На першій сесії ми уточнили запит клієнтки (позбутися страху їздити з чоловіком в авто) та домовилися працювати в цьому напрямку.
Загроза втратити роботу
На наступній сесії, працюючи з тілесними відчуттями, які виникали у клієнтки під час їзди в машині, ми дійшли до ситуації десятирічної давності.
Тоді Ольга зіткнулася з загрозою втрати роботи. Її намагалися звільнити, піддаючи тиску через журналістів та органи контролю. Вона пригадала, як тоді відчувала тиск у голові, тахікардію та почуття безвиході, а чоловік не зміг її підтримати. Це підсилювало її відчай.
Психологиня: Розкажіть про випадок, коли ви були в авто й відчували цей страх.
Клієнтка: Я сиділа на задньому сидінні, чоловік виїздив зі стоянки. Навколо було багато припаркованих автомобілів, якийсь безлад… Я відчула, що мені стає погано, почало тиснути в грудях, пекти в шиї, тиснути голову. Я почала задихатися, мені було страшно.
Психологиня: Коли у своєму житті ви відчували щось подібне раніше? Такі самі відчуття в тілі вже виникали? Коли це було?
Клієнтка: Так, 10 років тому. На мене нацькували журналістів, блогерів та органи контролю. Намагалися звільнити з роботи, комусь була потрібна моя посада. Тоді теж був тиск у голові, тахікардія, я задихалася…
Психологиня: Вам хтось міг тоді допомогти?
Клієнтка: Ні, ніхто… Чоловік не вміє морально підтримувати. Я була у відчаї.
Психологиня: І як ви вийшли з тієї ситуації?
Клієнтка: Якось витримала… Подала в суд на КРУ.
Психологиня: Якою була та Ольга, яка витримала? Ви її пам’ятаєте? Опишіть її.
Клієнтка: Молода, струнка, стрункі ноги, босоніжки на високих каблуках… Вона була впевненою, самодостатньою. І якась цікава. Не розумію чим. Щось в ній було таке, що притягувало. Інтелект, розуміння своєї місії, небайдужість до людей, відповідальність за себе та бажання не дати сильним світу маніпулювати собою…
Психологиня: І вона, та Ольга, знайшла сили жити, вистояла?
Клієнтка: Так, відчепилися ті, хто хотів її звільнити… Але було важко.
Психологиня: Якою ви бачите ту Ольгу після пережитого?
Клієнтка: Сильною, мудрою.
Психологиня: Побудьте в цьому стані.
Крок за кроком ми повернулися до тієї Ольги в «босоніжках на високих каблуках», яка змогла вистояти й зберегти свою посаду. Клієнтка побачила себе впевненою, самодостатньою, з чітким розумінням своєї місії. Цей образ надав їй сили.
У наступних статтях розповім про подальшу роботу з цією клієнткою, зокрема про занурення у дитячу психотравму, роботу з почуттям провини, а також дам рекомендації щодо терапії психотравм.
Використання або передрук статей чи будь-яких частин тексту з порталу EPS HUB без письмового дозволу ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ШКОЛА ПСИХОЛОГІЇ» заборонені.
