Військова психологія — окрема галузь психології, інтерес до якої суттєво зріс за роки російсько-української війни. Про руйнівний вплив війни на психіку, труднощі ресоціалізації та що таке посттравматичний стресовий розлад у військових всі вже знають чи принаймні чули. Однак що достеменно відбувається, коли людина потрапляє на фронт?

У цій статті окреслимо масштаб психологічних викликів та змін, які чекають на наших захисників на війні. Тут використана інформація з 2-річного досвіду роботи військового психолога на фронті.

Коли військові потрапляють на «нуль», їхнє життя докорінно змінюється. Ключовою стає потреба виживати, а все інше — неважливо.

Які виклики чекають на воїнів?

• Необхідність адаптовуватися до абсолютно нових умов — зміни режиму дня, харчування, побуту, оточення, сильне фізичне та психічне навантаження. Якщо говорити про останнє, то це постійний стрес, страх смерті, почуття провини, сорому, втрати близьких, травматичні події.
• «Зайти» в стрес значно легше, ніж вийти. Наприклад, військові не знають, коли потраплять на фронт. Вони дуже часто не знають, куди їх везуть. Опинившись на «нульових» позиціях, їм доводиться швидко адаптовуватися, бо піддаватися емоціям чи розмірковувати немає часу.

• Адаптація та дезадаптація призводять до змін психіки. Наприклад, страх за власне життя на фронті — режим виживання, а наслідки при поверненні до цивільного життя — зацикленість на собі, відстороненість, постійна готовність до бою, настороженість, агресія, грубість.
• Зміна ідентичності. Наприклад, у цивільному житті військовий був директором підприємства, а на війні став звичайним солдатом.
• Зміни в емоційній сфері: стають нечутливими, неемоційними, відчувають лише сильні емоції — лють, гнів. Щоб нищити ворога, потрібно бути агресивним.
• Фізіологічні зміни в організмі: виникають серцеві захворювання, зниження імунітету.
• Немає відчуття стабільності: є тільки тут і зараз. Що буде завтра — невідомо.
• Зникає емпатія до себе, як до чогось цінного. Ти — маленький гвинтик у хаосі війни.
• Сувора ієрархія. У солдатів виникає відчуття, що вони собі не належать. Є лише командир і накази. Втрачається відчуття себе, сенсу життя.
• Усе ділиться на своїх та чужих. Багато в чому це потім продовжується і в цивільному житті.
• Немає змоги побути наодинці. Так само немає нічого свого, є колектив і все спільне.
• Через порушення особистих кордонів у тісному колективі військовий потім може порушувати кордони інших людей у цивільному житті.

Повернення військового до мирного життя — це новий стрес, але більш розтягнутий у часі. Залежно від змін, що відбулися в армії, він може стати ніби іншою людиною.

Коли воїни фізично знаходяться в тилу, психологічно вони однаково продовжують воювати. Тому їхнє головне завдання після повернення — знову стати цивільними. Адаптація може зайняти від 6 до 12 місяців. Повернутися повністю з війни неможливо через її емоційну важливість. Тому велике значення має консультування військовослужбовців та психотерапія, а також розуміння і підтримка близьких.

Роль сім'ї у підтримці військовослужбовців — надзвичайно важлива, й наступного разу ми розкажемо, як правильно комунікувати й на що звернути увагу, щоб не зашкодити воїнам. 

У статті використана інформація з онлайн-курсу «Військова психологія» від European Psychology School, який розрахований не лише на психологів, а й волонтерів, соціальних працівників, родичів та близьких військовослужбовців.