Життя без тривоги

Тривога — це адаптивна біологічна реакція, яка активується в небезпечних ситуаціях. Інакше кажучи, це наша внутрішня сигналізація, що запускає викид адреналіну та реакцію «бий, біжи, замри». Ця реакція допомагає виживати в небезпечних ситуаціях, вмикаючи один із поведінкових патернів — боротися, тікати або ховатися.

Однак тривога стає проблемою, коли сприйняття загрози або доступних ресурсів виявляється помилковим, а тіло реагує так, ніби небезпека справжня. Це можна назвати «помилковою тривогою» — збоєм системи. Небезпеки немає, а страх є.

Це страх перед майбутнім: людина не знає точно, чого боїться, але відчуває занепокоєння, тілесний дискомфорт і намагається вдаватися до якихось дій. Щоб зрозуміти природу тривоги, можна піти від зворотного. У статті обговоримо психологічні причини тривожності та способи їх подолання.

Жінка страждає від переїдання. Ми відстежуємо момент, коли їй хочеться щось з'їсти.

- Що ви відчуваєте в тілі?

- Неприємні відчуття у місці сонячного сплетіння.

- У вас є відчуття голоду?

- Ні.

- Зосередьтеся на відчуттях у сонячному сплетінні. Що трапилося до їхньої появи? Які думки або почуття були?

- Занепокоєння... Чоловік зустрічається з друзями. Може випити й сісти за кермо...

Далі уява малює їй аварію, розбитий автомобіль та інші наслідки. Наступного разу тривожні сценарії стають ще яскравішими. Якщо ж чоловік залишає авто вдома, в голові народжується інша картина: «Значить, там є жінки». Крім переїдання, з'являється контроль: дзвінки, скандали, погрози. 

До чого призводить контроль і знецінення чоловіка? Він спивається або йде. Або ж іде жінка. Усе це супроводжується зайвою вагою та соматичними захворюваннями.

Джерело тривоги — низька самооцінка, яка виникає із невпевненості, незавершеної сепарації або почуття незахищеності, що пов'язане з дитячими переживаннями. Колись виникла ситуація, у якій дитина або доросла людина, яка була поряд, не впоралася.

Як перемогти тривогу? Алгоритм роботи з клієнтом полягає в наступному:

Методи лікування тривожності можуть бути різними. У кожної людини — свій шлях, і він унікальний. Звичайно, я не претендую на істину в останній інстанції, але ділюся власним досвідом.

Повернемося до прикладу з практики. Я запропонувала клієнтці пропрацювати тривожність шляхом трансформації через образи.

Зосередившись на відчуттях у тілі, жінка побачила образ страху — щелепи, спочатку «кіношні», а потім вони трансформувалися у пащу собаки. Проте далі — глухий кут: клієнтка не могла ні уявити, ні пригадати свого спілкування з собакою. Я запропонувала звернутися до образу із запитанням: «Ти належиш мені чи я тебе в когось перейняла?». 

Відповідь прийшла. Клієнтка згадала, що її мати, коли була вагітною, злякалася собаки. Чужий собака кинувся на жінку, ставши на задні лапи. Ось вони — «щелепи». Ця тривога передалася доньці.

У процесі роботи ми трансформували образ страху:

- Подивіться на свій страх, ви його бачите? Який він?

- Він такий же — «кіношні» щелепи.

- Страх зараз не змінюється?

- Він зменшується і розсипається, перетворився на купку піску.

Після такої роботи важливо обговорювати побачене. Підсвідомість працює через образи, а нові нейронні зв'язки формуються за 21—100 днів. Я рекомендувала клієнтці щодня візуалізувати образ щелеп, які перетворилися на пісок, і супроводжувати цей процес музикою, якщо є бажання. Можна використовувати й інші техніки, наприклад, EDMR, журналювання, написання листів.

Адаптивність залежить від нервової системи, вона зумовлена генетично й зміцнюється через психологічну гнучкість. 

Психологічна адаптивність — це здатність бачити проблему чи ситуацію з різних боків, а також відкритість до нових ідей.

Розвиток когнітивної гнучкості...

Як розвинути когнітивну гнучкість? Шляхом саморозвитку здібностей і навичок.

Важливо працювати системно, а це часто не подобається нашим клієнтам. Тому використовуйте психоедукацію та нагадуйте клієнту, що емоційне здоров'я багато в чому залежить від його уваги до свого психічного стану й роботи над собою.